Друзі! На цій сторінці сайту ми надаємо слово нашим читачам, бажаючи «перекинути» своєрідний місток між ними та бібліотекою. Ми гадаємо, що невеличкі твори наших читачів спонукають оглянутися навколо, зазирнути у власний внутрішній світ і повірити, що життя прекрасне , тому що ми живемо і творимо його самі. Знайомлячись з творчістю наших читачів, не забувайте: кожен художник бачить світ по-своєму!
Спробуй і ти себе - запропонуй власні твори!
Хованець Анна, учениця 3-А класу
Аня захоплюється плетінням із бісеру з 6 років. Це заняття піднімає настрій, сприяє виникненню позитивних емоцій. Ця гілочка сакури - подарунок для матусі на 8 Березня
Розанова Катерина, учениця 3-А класу
Катя багато читає, пише вірші. Захоплюється плетінням із бісеру з 6 років. Розповіла, що із натхненням зробила "Колосок" за один день.
Ось який вірш написала Катя.
За що я люблю цей світ
За те, що повен він краси, За те, що спів птахів живий. За те, що Україна присутня в цьому світі. За те, що дружба там жива. За те, що друзів там не перелічиш. Люблю цей світ за те, що він для всіх єдиний. За те, що його треба берегти. Ніде хоч і на мить такого не знайти.
Маренич Юлія, учениця 4-А класу
Обдарована дитина. Любить малювати, читати, робити вироби оригамі. Займається сучасними танцями.
Разом з мамою до роботи Малої академії наук підійшли творчо й описали історію України у поемі "Україна - диво країна"
Україна - диво країна
Височать на заході Карпати, Чорне море південь омива, Україно, ти народів мати! Ти чарівна, мила, дорога!
Крізь віки Дніпро могутній в'ється, Скільки в ньому сили і краси? Острів Хортиця - козацьким краєм зветься, Бо жили колись там козаки.
Це хоробрі і завзяті люди, Шанували волю золоту І за це їх пам'ятають всюди, І хвалу несуть через роки.
На Поліссі в величавій тиші, Мов стіна стоять густі ліси, І лелеки гнізда в'ють на стрісі, Серце замирає від краси.
А степи, лані які широкі, Скільки сонця, ніжності, тепла. І пшениці золоте колосся, Навіть взимку душу зігріва.
Ось Донеччина, яка вона красива! А які там люди чарівні! Шахтарі і металурги - сила, Гордість української землі.
Та не завжди ти була щаслива, Твоє тіло ще болить від ран. Турків і татарів страшна сила, Нападав жорстокий Чінгісхан.
Потім, панство кріпаків душило. Український нищило народ. Забирало молодість і силу, Та зламати волі не вдалось.
Далі, революція і хаос. Брат на брата, батько на синів. Туга і печаль серця скувала, Та надії промінь майорів.
Тільки підвелися на коліна, 33 - голод, смерть, біда!... І сьогодні кожен українець Рік цей із дитинства пам'ята.
Знову, ще не встигли і пожити 41 рік, страшна війна. Горять села, плачуть малі діти, Кров'ю омивається земля.
Не зламались, не злякались люди, Піднялись на захист, мов стіна. Йшли на смерть без страху і напруги, Бо ціна - життя за для життя.
Ось минули війни відголоски. Поросли травою сліди ран. Знов життя спокійне почалося: Сяє сонце, квітне ниви лан.
Був Чорнобиль - в мирний час жахіття. Самотнє місто, зламані життя. Пройшли ми через горе і страхіття, Та країна встояти змогла.
І навіть серед безладу і хаосу Мов зорі сяють вічні імена. Прославити Вкраїну їм вдалося, Відкрити шлях до щастя й визнання.
Ми - діти, ми - майбутнє України, Сини та доньки - нові діячі... Щоб йти вперед до слави й перемоги Минуле треба знати й берегти!
Не ламайте білий цвіт калини, Пам'ятайте неньчини слова: "Без калини - нема України" А без неньки і життя нема!
Лимар Анастасія, учениця 7-А класу - ще одна зірочка нашої школи
Талановита поетеса. Пише вірші та казки. Натхнення приходить під впливом буденних подій. Доброзичлива, має позитивний погляд на життя. Настя двічі виступала зі своїми творами на Харківському телебаченні у програмі Харків - online.
До Дня пам'яті Героїв Крут
Сяє сонце в степах біля Крут, Летять бджоли і маки цвітуть. Небо чисте і світле повітря, Тільки люди крізь них невеселі ідуть. Бо ідуть по кістках юних Хлопців завзятих, Що свій край незалежним Зробити хотіли. Мужньо бились вони У нерівнім бою, Доки їх москалі не убили, А тепер у землі цій лежать. В цих степах кров лилася, Смерть з косою ходила По допомогу не могли кричать. Війна всі їхні крики заглушила. Люди ідуть і голови хилять Перед героями. І збулась заповітна їх мрія. Пам'ятає і низько Вклоняється їм Незалежна Україна!
До дня Соборності та Свободи України Настя написала такий вірш:
Були часи тяжкі для України, Вона перетворилась на руїни. На два шматки - на Західну Та Східну. Держави розділили нашу землю рідну. Століттями, віками українці Страждали, бо воз'єднатися браттям не давали. Австро-Угорщина й Росія Тягли народ постійно На братовбивчі та жорстокі війни. Та усе не вічне, Вічно не терпіти, Бо ніхто нам не завадить Вільно жити Та раз в прекрасний день усі За руки взялись й дві України Разом об'єднались. Та взятись за руки - це мало, Щоб Україна однією стала. Треба цю єдність мати у серцях, У вчинках, щирих почуттях!!!
Обдарована дитина. До виконання домашнього завдання на тему "Фразеологізми" підійшла творчо.
Я сама вже встала з ліжка, Зараз бігом побіжу. Метеором в вану плигну, Вмиюсь - гарно вигляжу. Уроки вчора всі повчила, Б'ю я байдики зрання. Є контакт, є скайп, є мило, З усіма спілкуюсь я. Я як лялечка вберуся, соберуся, розчешуся, І з подружками зустрінусь. В школі весело, чудово, Зарубаю я на носі всі отримані знання. Ввечорі прийшла до дому, Знов я вчу свої уроки, Тут хоч ноги простягни, А все, що задали - учи.
Притуленко Марія, учениця 5 класу
Улюблене заняття - плести прикраси зі шкіри, ниток та стрічок. Дуже подобається робити вироби орігамі. Відвідує театральну студію, займається плаванням.
Перестаронін Сергій, учень 4 класу
Вірші пише з 7 років. Вони з'являються під впливом природи, натхнення, святкового настрою.
Зимовий сон побачив я, Дивлюся у віконце, Пухнастий сніг, немов кришталь, Виблискує на сонці. Чарівні віти у дерев, чарівне все навколо, Немов у казку, відтепер, Потрапив ненадовго
Кожедуб Дар'я, учениця 3 класу
Вірші пише з 7 років. Вони надихаються під впливом природи, музики. Талант переданий спадково.
Весна
Зима морозная промчалась, со всеми нами распрощалась. И вот уже сама идет красавица весна. С ее приходом все светлеет, Трава и почки зеленеют, Душе становится тепло при виде как все расцвело. Цветы цветут, грачи летают и солнце яркое сияет. Ура! Весна пришла! Ура! Мы рады очень ей всегда.
Крім того, що Дар'я пише вірші, вона ще дуже артистична та велика майстриня. З 6 років займається плетінням із бісеру. Це її хобі. У театральному гуртку ПДЮТ "Істок" грала у спектаклях "Вовк та семеро козенят" та "Пеппі Довгапанчоха". Від цього Дар'я відчуває велике задоволення і радість.
Збрник поезій "Эдем и ад" -автор Соловникова ОлександраСолодовникова Олександра, учениця 11 класу
Вірші пише давно. Ця збірка є дебютом. Готується до друку друга збірка.
Школа
Школа, школа, до свидания,
Буду помнить я вовек,
Наше первое свидание,
И наш первый звонкий смех.
Ты была моей подругой,
И советчицей была,
В мир дорогу мне открыла,
Знания ты мне дала.
Но промчалось это время
Помашу тебе рукой,
И несу я грусти бремя,
В сердце ты всегда со мной.
Григорченко Олександр – учень 10-А класу.
Вірші пише з 6 класу. Вони з’являються під впливом природи, емоцій, душевного стану. Улюблені поети - Франческа Петрарка, О.С. Пушкін, актор Леонід Філатов.
Как хотелось мне
Я так люблю встречать рассвет, Тепло лучей и солнца цвет. Люблю смотреть на облака, Они как льдинки, что уносит бесконечная река. И как прекрасно за природой наблюдать, Как жаль, что чувство это не понять. Нам нужен перерыв, Полет души, мечты порыв. Уйти от всех тех городских невзгод, Что собирались целый год. Порвать те узы неприязни И отменить все бытовые казни. Один лишь день прожить в мечтах, Чтобы потом с улыбкой на устах Продолжить жить в своих домах, И продолжать встречать рассвет в сердцах.
Рідний край
Я люблю свій рідний край, Він для мене наче рай. Серце моє ти палай, Палай від співу пташок, Палай від течії річок Та від кількості непройдених стежок. Бачу степ - я божеволію, Бачу квітку – сльози проллю, Іду – відчуваю ногами траву. Боже мій, як я все це люблю!
Навчалася у студії мистецтва ДК ХТЗ. 2008 рік - призове місце у конкурсі "Радужная арка". 2009 рік - Львів, "Нічний карнавал". Призові місця у виставках картин ДК ХТЗ. Богдана пише вірші під впливом музики, природи, творчості О.С. Пушкіна
Стих посвященный И. К. Айвазовскому
Художник
Мазок за мазком, рисуя картину, Он видит вдали морскую пучину. Глядит и дивуется диву сему – Как море скрутилось в спиральку одну. Стоит и рисует художник один, Познавший природы чудесных вершин. Погиб... потух окурок сигареты, Погас огонь в душе его - Расстрелян. Пули были все свинцом одеты Пронзая тело, двигаясь на зло. Под водными очками глаз не видно, Не виден тот невинный, детский взгляд. Вы знаете, мне стало так обидно, Что он прощается, но нет, его глаза горят! Горят, смеясь над теми Кто безрассудно выстрелил в него. По улице бесследно ходят тени Скрывая безразличность взгляда своего. А он смеялся, улетая ввысь Вернись, вернись, вернись!