/Files/images/proforntatsya/42472948.jpg Профорієнтація — це науково обґрунтована система соціально-економічних, психолого-педагогічних, медико-біологічних і виробничо-технічних заходів щодо надання молоді особистісно орієнтованої допомоги у виявленні й розвитку здібностей і схильностей, професійних і пізнавальних інтересів у виборі професії, а також формування потреби у праці й готовності працювати в умовах ринку, багатошаровості форм власності й діяльності. Вона реалізується в ході навчально-виховного процесу, позаурочної та позашкільної роботи з учнями
./Files/images/proforntatsya/prof1.jpg
Чинники, які необхідно враховувати під час виявлення професійних здібностей:
  • по-перше, у юнацькому віці деякі професійно важливі якості перебувають у прихованому стані, тому що немає умов для їх прояву;
  • другим чинником є недостатній рівень самосвідомості підлітка, нестійкість емоційного стану, неадекватна самооцінка;
  • третій чинник — недолік життєвого досвіду (недостатні знання про світ професій і ринок праці, правила і можливі помилки під час вибору професії).

Знизити негативний вплив цих чинників можна тільки шляхом цілеспрямованого психолого-педагогічного супроводу професійного самовизначення, яке варто розпочинати ще в початковій школі, як це робиться в багатьох країнах.

Цілі профорієнтації:
  • надання профорієнтаційної підтримки учням у процесі вибору профілю навчання та сфери майбутньої професійної діяльності;
  • вироблення в школярів свідомого ставлення до праці, професійне самовизначення в умовах свободи вибору сфери діяльності відповідно до своїх можливостей, здібностей і з урахуванням вимог ринку праці.
Завдання профорієнтації:
  • одержання несуперечливих відомостей щодо переваг, схильностей і можливостей учнів для розподілу їх за профілями навчання;
  • забезпечення широкого діапазону варіативності профільного навчання за рахунок комплексних і нетрадиційних форм і методів, що застосовують на уроках та у виховній роботі елективних курсів;
  • додаткова підтримка деяких груп школярів, щодо яких легко спрогнозувати труднощі у працевлаштуванні;
  • вироблення гнучкої системи кооперації старшої школи з установами додаткової та професійної освіти, а також з підприємствами міста, регіону.
Складові діяльності із профорієнтації:
  • розробка класних годин, рольових ігор;
  • тренінгові заняття з учнями;
  • елективні курси.
Основні форми профорієнтаційної діяльності:
  • дискусії;
  • тренінги;
  • круглі столи;
  • робота з батьками;
  • робота з випускниками школи, студентами вищих навчальних закладів;
  • виставки-перегляди;
  • екскурсії.

Організація роботи припускає використання групових і індивідуальних форм роботи.

Класний керівник, спираючись на концепцію, навчальну програму й план виховної роботи школи:
  • складає для конкретного класу (групи) план педагогічної підтримки самовизначення учнів, який містить різноманітні форми, методи, засоби, що активізують пізнавальну, творчу активність школярів;
  • організовує індивідуальні й групові профорієнтаційні бесіди, диспути, конференції;
  • здійснює психолого-педагогічні спостереження за схильностями учнів (дані спостережень, анкет, тестів фіксуються в індивідуальній картці учня);
  • допомагає школярам проектувати індивідуальну освітню траєкторію, моделювати варіанти профільного навчання та професійного становлення, здійснювати аналіз власних досягнень, складати власне портфоліо;
  • організовує відвідування учнями днів відчинених дверей у вищих навчальних закладах і середніх професійних навчальних закладах;
  • організовує тематичні й комплексні екскурсії учнів на підприємства;
  • надає допомогу шкільному психологу в проведенні анкетування учнів та їхніх батьків з проблеми самовизначення;
  • проводить батьківські збори з проблеми формування готовності учнів до профільного й професійного самовизначення;
  • організовує зустрічі учнів з випускниками школи, які навчаються у вищих і середніх професійних навчальних закладах.
Учителі-предметники:
  • сприяють розвитку пізнавального інтересу, творчої спрямованості особистості школярів, використовуючи різноманітні методи й засоби: проектну діяльність, ділові ігри, семінари, круглі столи, конференції, предметні тижні, олімпіади, факультативи, конкурси стінних газет, домашні твори тощо;
  • забезпечують профорієнтаційну спрямованість уроків, формують в учнів загально-трудові, професійно важливі навички;
  • сприяють формуванню в школярів адекватної самооцінки;
  • проводять спостереження з виявлення схильностей і здібностей учнів;
  • адаптують навчальні програми залежно від профілю класу, особливостей учнів.
Практичний психолог:
  • вивчає професійні інтереси та схильності учнів;
  • здійснює моніторинг готовності школярів до профільного й професійного самовизначення шляхом анкетування учнів та їхніх батьків;
  • проводить тренінгові заняття із профорієнтації учнів;
  • проводить бесіди, здійснює психологічну освіту батьків і педагогів;
  • здійснює психологічні консультації з урахуванням вікових особливостей учнів;
  • сприяє формуванню в школярів адекватної самооцінки;
  • залучає батьків учнів до виступів перед учнями про професію, до роботи з керівництва гуртками;
  • надає допомогу класному керівнику в аналізі й оцінці інтересів і схильностей учнів;
  • створює базу даних із профдіагностики.
Соціальний педагог:
  • сприяє формуванню в школярів «групи ризику» адекватної самооцінки, оскільки, як правило, у таких дітей вона є заниженою;
  • надає педагогічну підтримку дітям групи ризику під час їхнього професійного й життєвого самовизначення;
  • здійснює консультації учнів із соціальних питань;
  • надає допомогу класному керівнику в аналізі й оцінці соціальних факторів, що ускладнюють процес самовизначення школяра.
Кiлькiсть переглядiв: 290